Память невмирущих героїв

23 січня 1947 року в Жуківському лісі на Бережанщині загинули четверо незламних людей. У нерівному бою з московськими окупантами полягли Микола Арсенич — відомий також як Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола — засновник військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець та зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія).

Через надзвичайно високий рівень конспірації відомості про Марію Римик тривалий час залишалися обмеженими. Вона входила до найвужчого кола довірених осіб Проводу та підтримувала зв’язки з керівництвом СБ ОУН, зокрема з Миколою Арсеничем і Григорієм Пришляком.

У виданні Центру досліджень визвольного руху «Штафетні лінії. Спогади» Володимир-Ігор Порендовський згадує, що під час його слідства у 1948 році чекісти залюбки показували йому знимку вбитої «Марусі», мовляв, «наші руки всюди досягнуть», що в системі координат МДБ було прямим визнанням її особливої ролі, ліквідація якої вважалася настільки вагомим досягненням, що мала служити доказом «вседосяжності» каральних органів.

Микола Арсенич був одним із найкращих конспіраторів ОУН. Під його керівництвом розпочалося створення та розбудова ефективної мережі територіальних органів СБ ОУН, а також відбулася розробка й удосконалення форм і методів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності.

Завдяки Арсеничу СБ ОУН стала ключовим інструментом виживання українського визвольного руху й під його проводом залишалася боєздатною навіть за умов масштабних ворожих операцій. Мережа СБ мала струнку побудову та діяла практично незалежно від інших ланок підпілля, здійснюючи контррозвідувальне забезпечення конспіративних ліній зв’язку.

У 1946 році рішенням Української головної визвольної ради Миколу Арсенича нагороджено Золотим Хрестом Заслуги УПА.